ЦІКАВО ПРО ПРИРОДУ

Багато незвичайного зустрічається у природі. Наша розповідь познайомить вас, діти, з дуже цікавою інформацією із життя рослин і тварин усього світу.

Король індійських фруктів

Головна плодова культура Індії — манго. Рослина сягає ЗО метрів висоти. Деякі її екземпляри живуть до 300 років. На дереві розцвітає величезна кількість дрібних квітів, але визріває лише один плод з тисячі, а решта опа­дає. Зазвичай урожай буває один раз на 2—3 роки.

Плід манго схожий на великий персик з великою кісточкою. Крім плодів у їжу йде також листя.
Хитрун апельсин

Батьківщина апельсину — Китай, де він з'явився задов­го до нашої ери. У Європі апельсинове дерево культи­вується з початку XV століття. Саме слово «апельсин» у перекладі з німецької означає «китайське яблуко».

Деякі апельсинові дерева можуть жити до 150 років. У деяких цитрусових зрілі плоди не опадають, їх слід зріза­ти. Якщо цього не зробити, то, повисівши зиму жовти­ми, вони навесні знов позеленіють, а восени вдруге по­жовтіють.

Дерево, що тоне

У пустелях Середньої Азії росте саксаул. Це вигнуте, криве дерево дуже цінне: воно скріплює піски, а під час спалювання дає майже стільки тепла, скільки кам'яне вугілля. Саксаулові дрова продаються на вагу.

Деревина саксаула така важка, що тоне у воді.

Саксаул легко зламати, навіть якщо він досить товстий, але майже неможливо розрубати сокирою.

Дерево добре пристосоване до життя у пустелі. Його коріння заглиблюється в фунт на 18—20 метрів. Листя у вигляді маленьких лусочок допомогають йому економити вологу.
Готові лантухи

В Індії росте анчар нешкідливий. Його називають лантуховим деревом за те, що з нього виходять майже готові лантухи. Відпилявши шматок дерева, люди сильно б'ють по корі, від чого вона легко знімається разом з лубом. Відокремивши луб, одержують готовий матеріал, котрий залишається зшити з одного боку — і легкий міцний лан­тух готовий.

Ковбасне дерево

У лісах Уганди росте кигелія, або ковбасне дерево. Своєю назвою воно зобов'язане плодам, які своїм вигля дом нагадують ковбасу. Вони звисають з кінцівок галузо і важать до 6 кілограмів.

З плодів місцеві жителі виготовляють чашки та жовту фарбу, а з кори — ліки.
Молочне дерево

У Центральній та Південній Америці ростуть гаї струнких дерев. Це галактодендрони. Місцеві жителі називають їх сорвейрисоски. На стовбурах дерев роблять надрізи, з яких витікає густий білуватий сік. І за виглядом, і за смаком він нагадує звичайне коров'яче молоко, але з гірким присмаком, який зникає після кип’ятіння. За годину з одного дерева витікає близько одного літра «молока».

Свічкове дерево

Панамі є дерево, плоди якого дуже багаті на жир. Якщо крізь плід протягти гніт — вийде свічка. Горить вона без кіптяви та диму протягом 3—5 годин. За це дерево отримало свою назву — свічкове.

Мильне дерево

На півострові Флорида (США) росте дивне дерево. Якщо розтерти його плоди, то утворюється піна, яку місце жителі використовують замість мила.

Пляшкове дерево

Росте пляшкове дерево у лісах Австралії. Своїй назві воно завдячує стовбурові, котрий своєю формою нагад пляшку. Під час дощів у стовбурі збирається багато вологи, яку люди використовують у посушливі дні.

Та, що біжить від посухи

У Південій Америці росте селагінелла. Вона цікава ти що під час посухи витягує з ґрунту свої корінці та згортається у клубочок. Потрапивши до вологого місця, салагінелла випускає корінці, закріплюється і росте як звичайна рослина.

Живий насос

В Австралії ростуть евкаліпти. Деякі з них заввишки 162 метри і завтовшки 7 метрів. Деревина евкаліптів як міцність заліза, вона набагато міцніша за деревину сосни.

Евкаліпт здатен за добу поглинати з фунту воду, яка обсягом перевищує саме дерево у десять разів, тому евкаліпт — чудовий висушувач болот.

В евкаліптових гаях тіні дуже мало, тому що вузькі листочки дерев повертаються до сонця ребром.

Восени у евкаліптів опадає не листя, а кора. Вона згортається у лахміття і спадає, оголюючи гладенькі, як шовк стовбури. Тому евкаліпт в народі ще називають безсоромним.
Найвища у світі трава
Рослина банан — це тропічна трава. Вона сягає 15 метрів заввишки.


Два листочки за все життя

У пустелях Південної Африки росте вельвічія. Ця росли­на цікава тим, що за все життя має лише два листки, котрі обрамляють товстий низький (до 30 см) стовбур. Листя сіро-зеленого кольору. Від вітру вони зазвичай розрива­ються на стрічки. Ця рослина більше ніде не зустрічається.

Крихітки та земляні зірки

В арктичних тундрах ростуть крихітні гриби, трохи більше за один сантиметр. Деякі з них ростуть на стеблах моху. На початку осені на лісових галявинах з'являються гриби, схожі на зірки. їх називають земляними зірками. Вони жорсткі, наче зроблені зі шкіри, неїстівні. Це деко­ративні квіти.

Лісові вогні

У лісах південно-східної Австралії часто-густо зустріча­ються гриби, що у темряві випромінюють світло. Воно таке яскраве, що можна вільно читати.

В азіатських тропічних лісах ростуть зелені, жовті, бла­китні гриби, соком яких туземці розмальовують риту­альні маски, а грибами, що світяться, прикрашають зачіски.

Зелені їжачки

Зелені їжачки — це кактуси. Батьківщина кактусів — Мексика та Аргентина, звідки вони у далекому минуло­му розселилися по всьому американському континенту. Деякі види кактусів ростуть у країнах Африки, Південної Європи, Азії та Австралії, але це пришельці, колись і ки­мось завезені, що прижилися у нових умовах.

У нас час на Земній кулі «проживає» більше трьох ти­сяч видів і різновидів кактусів. Найменший вид можна посадити у наперсток, а найбільші сягають 12—15 метрів.

Форми кактусів вражають. Зустрічаються кулясті какту­си, як м'ячі, циліндричні, як труби, багатогранні, як шес­терні. Є кактус, який називається «Рука негра», він фор­мою нагадує людську руку.

Гама кольорів кактусів теж дуже різноманітна: чорні, сірі, брунатні, жовті, білі, червоні, жовтогарячі. Такий колір надають кактусам колючки, волосинки, пушинки, що вкривають рослину суцільною «ковдрою» або візерунком.

Про листя

Листя пальм — чудовий матеріал для покрівлі хатин, циновок, мішків, корзин, капелюхів.

Тропічні зливи не страшні пальмовому листю. їхні розміри вражають. Так, у південно-східній Азії і на ост­рові Шрі-Ланка ростуть пальми з роду корифа.

Пластин­ки листя сягають 8 метрів завдовжки та 6 метрів завшир­шки. Одним таким листом можна вкрити половину во­лейбольного майданчика. З цього листя роблять красиві парасольки, розписні віяла та опахала. Ще більшим буває листя у бразильських пальм: на черешку завдовжки 4—5 метрів розгойдується лист, довжина якого більше 20 метрів а ширина — близько 12 метрів. Якщо такий лист поставити вертикально на землю, то він підніметься ви­ще за шестиповерховий будинок.

Мореплавці

В Індійському океані є невеликий архіпелаг Сейшельські острови, де росте пальма-красуня лодоіцея. Во­на приносить велетенські плоди — горіхи. Дозріваючи, горіхи падають на пісок, їх підхоплюють морські хвилі, і вони пливуть все далі й далі від рідного берега. Нерідко їх виловлюють моряки, котрі ніколи не бачили такої пальми.

Скажений огірок

У теплих країнах є дивна рослина, на якій ростуть пло­ди, схожі на зелений огірок. Варто лише до нього дотор­кнутися, як тієї ж миті — бабах! —

він обертається до вас отвором, що виник у тому місці, де ви його торкнулися, і... обличчя, руки, одяг — все вкрито липким слизом.

А в ньому — насіння цієї рослини! Як би ви не чистилися від цього слизу, дві-три краплини залишаться. А потім слиз висохне, і насіннячко звалиться на землю, і наступного року на цьому місці виросте новий сердитий огірок.

«Безбілетний пасажир»

Коли європейські кораблі слідом за Колумбом прокла­ли шлях до Північної Америки, червоношкірі індіанці, корінні жителі цього материка, похмуро говорили один одному: «Все змінюється з появою білих. Там, де стає на нашу землю важкий черевик блідолицього, виростає тра­ва, якої не бачили наші предки, Ім'я її — «слід білого»! Нам вона приносить нещастя».

Ця трава — наш подорожник. Дозріле насіння подо­рожника легко відокремлюється від стебла і прилипає до спідниць, штанів, підошв взуття, шерсті домашніх тва­рин. Насіння падає на землю, і на цих місцях виростають нові кущики подорожника.
Рослина, яка подорожує на слонах

Слонячий подорожник — це рослина раффлезія. Вона росте лише там, де вологим лісом ходять величезні тов­стошкірі слони. Дозрілий плід раффлезії наповнений напіврідкою масою, в якій сидить насіння. Слон розчав­лює цей плід. Насіння прилипає до могутніх ніг тварини і вирушає в дорогу.

У раффлезії найбільша у світі квітка, вона сягає 1,5 метра у поперечнику і важить багато кілограмів.




Рослини-земплекопи

Рослини по-різному розселюються, по-різному зберіга­ють своє насіння, по-різному турбуються про своє по- томство.

Ось, наприклад, китайський, або земляний горіх росте і цвіте, як усі бобові, — він належить
саме до цього сімей­ства. Але чому його називають земляним?

Коли цей горіх відцвітає і у нього утворюються зав'язі, відбувається незвичайне. Стеблинки нахиляються додолу і разом із зав'язями занурюються в землю. Тут, у затиш­них підземних сховищах, розвиваються та виростають плоди рослини.

Квітка землетрусу

В Індонезії росте королівська примула. Її називають квіткою землетрусу. Королівська примула росте по краях кратерів вулканів і завжди розцвітає напередодні вивер­ження вулкану.

Це — попередження для мешканців нав­колишніх сіл, які завчасно ховаються у безпечних місцях.
Пам'ятник... гусені

У середині минулого століття в Австралії було встанов­лено пам'ятник гусені. Справа в тому, що австралійські лани засмічували кактуси-бур'яни, а гусінь, яку завезли з Аргентини, протягом десяти років знищила майже всі кактуси.

Віл, який квакає

Одна з найбільших жаб на Земній кулі — північноаме­риканська жаба-віл. Її довжина 20 сантиметрів, а вага 600 гр'амів. Цю жабу вживають у їжу. «Весняна пісня» цих жаб нагадує мичання волової череди. Квакання одної жа- би-вола можна почути на відстані до 3 кілометрів.

«Скляна» жаба»

У Мексиці знайдено незвичайну жабу. Її довжина всього 20 міліметрів. Шкіра на животику прозора. Крізь неї чітко видно всі нутрощі. Саме тому її назвали «скля­ною».

Ящіри XX століття

Острів Комодо у Малайському архіпелазі — єдине місце у світі, де до наших часів дожили ящіри. Це веле­тенські чорні ящірки довжиною до 3 метрів.

Вага окремих екземплярів сягає 150 кг. Це хижі твари­ни. їхня улюблена їжа — олені.


Зі світу по нитці...

Як має голову корови, хвіст коняки, кістяк бізона, шерсть цапа, роги бика, а рохкає, як свиня.